Техніки арттерапіі у подоланні невпевненісті у собі у дітей молодшого шкільного віку

Техніки арттерапіі у подоланні невпевненісті у собі у дітей молодшого шкільного віку

19.04.2019 Новини Статті 0

Техніки арттерапіі у подоланні невпевненісті у собі у дітей молодшого шкільного віку.

Сучасне суспільство влаштоване таким чином, що людині зовсім нема коли зупинитися. Час машин та технологій вимагають від кожного безкінечного руху. Іноді нема навіть часу замислитись: куди й для чого я рухаюсь. Дитина, що росте в сучасній сім’ї теж повинна навчитися виживати у безкінечному русі, не встигаючи подивитися навкруги, залипаючи у комп’ютерних іграх та гаджетах. Комунікація з однолітками переростає в систему спілкування через комп’ютерні ігри, усі розмови зводяться до обговорення нових героїв або блогерів, що описують нову гру через канал You Toube. Віртуальними стають спілкування, досягнення, друзі та велика частина життя дитини, вільна від навчання. Виростаючи в такій системі дитина втрачає інтерес до реального життя, самооцінку, бажання чогось досягнути в реальному житті, бо кожне досягнення – це важка робота над собою, своїм тілом та характером. Нічого не приходить просто так. Щоб стати великим спортсменом, треба регулярно тренуватися, щоб виграти олімпіаду – регулярно готуватися до уроків та шукати нову інформацію, розмовляти англійською – регулярно вчити та практикувати мову.

Сучасні діти не вміють будувати свої «сходинки успіху», не можуть відповісти на питання «Ким ти хочеш стати?», «Для чого ти займаєшся спортом?» Діти комп’ютерних технологій не володіють своїм тілом у повній мірі, не замислюються над наступним кроком, бо гра, в якій можна все перезавантажити, переноситься у життя перекрученим досвідом.

Що робити з дитиною, яка втратила віру у себе, має низьку самооцінку, шукає швидких перемог й кидає почате діло після першої невдачі?

Гарний, розумний хлопчик з чарівними очима стоїть на порозі центру та відмовляється заходити на заняття: самі малюйте, я не піду, в мене все одно нічого не вийде. Вмовляли усі разом, погодився зайти в кабінет, подивитися, що й як. Приємна класична музика, кольорові бульбашки з мила та фарби, що залишають чарівні плями на папері зачарували хлопчика. З кожним видохом він розслаблявся все більше, втягуючись у процес арттерапії під супроводом Юлії Сергіївни. Далі дивилися, на кого чи що схожа кожна плямка, домальовували слоненят, крокодилів, чудовиськ. На кого схожа ця плямка? Що хочеться з нею зробити? Які виникають відчуття, коли ти малюєш? Усе емоційне напруження вийшло з дитини за допомогою технік «Бульбашки» та «Кольорові плямки», кожна емоція отримала своє місце і ім’я на папері. А як відомо, що зовні, то вже не всередині.

Дихання хлопчика стало глибоким, на обличчі з’явилася зацікавленість процесом, інтерес до того, що буде далі, емоційний стан стабілізувався, і тепер можна починати роботу з самооцінкою. Чарівна техніка «Сонечко» дозволяє знайти та розкрити усі свої позитивні якості, як дитині, так і дорослому. На чистому аркуші просимо намалювати сонечко і скільки хочеться промінців. Далі арттерапевт веде бесіду за питаннями : що ти знаєш про сонечко? Яке воно? Кому й чим допомагає? І хлопчик починає пригадувати і розказувати усе, що пам’ятає про сонечко: яке воно тепле й лагідне, як воно пригріває усі рослинки, допомагає їм рости і квітнути, пташки гріються під його промінцями, що й казати, усі люблять сонечко. Після такої роботи Юлія Сергіївна відкриває таємницю: усе це ти сказав про себе, бо це сонечко- це ти. Подивись уважно, скільки в тебе вийшло промінчиків? Кожен промінь- це лагідне слово про себе. Це вже важкіше, бо треба похвалити себе, згадавши не тільки зовнішні (високий, красивий, чорнявий…) , а й внутрішні (добрий, сміливий, розумний, люблячий..) якості та записати їх на кожному промінчику. Така робота дозволяє дитині побачити себе зовсім іншим. І чим більше промінців на малюнку, тим більше підсвідоме бажання: побачте мене, похваліть мене. Побачили, хвалимо, допомагаємо знайти ресурс та встановити контакт з тілом.

Пройшла година роботи, і перед нами вже зовсім інший хлопчик. Обличчя відкрите й радісне, погляд упевнений та гордий за себе, спина вирівнялася. Мама питає: «Синку, сподобалося тобі?» Відповідає: «Так. Хочу ще прийти, мені обіцяли, що наступного разу я стану режисером мультфільму»

Ось так три прості техніки відкрили хлопчику його самого, показали, який багатий в нього внутрішній світ, здобули ресурс для усіх сфер життя.

Автор статті: Марина Усенко

Замовити дзвінок
+
Чекаю дзвінка!